Кремль готується відзначити 85-ту річницю від початку німецько-радянської війни. Попри ганебні та масштабні поразки червня 1941 року, Москва традиційно спекулює цією історичною датою. Головна мета російських пропагандистів – відліковувати Другу світову війну виключно від цієї дати, щоб повністю стерти з пам’яті два попередні роки. Тоді відбувалися нібито незначні збройні сутички. Так Росія приховує, що разом із Гітлером розв’язала криваву світову бійню.
Сьогодні цей міф став головною російською «скрєпою».
Російська пропаганда вперто ліпить із СРСР виключно невинну жертву агресії. Із 2022 року цей наратив жертовності та боротьби зі злом Москва активно проєктує на сучасну війну проти України. Проте ще сорок років тому радянський розвідник-утікач Віктор Суворов (Володимир Різун), який проживає у Великій Британії, випустив книгу «Криголам». Ця праця вщент розбила офіційні радянські тези про Другу світову війну, хоча західні «корисні ідіоти» досі вірять Кремлю.
Суворов довів, що Радянський Союз упродовж 1920–1930 років цілеспрямовано готував масштабну загарбницьку війну. Для цього Москва створила величезну армію та найпотужніше у світі озброєння. Червона армія зазнала нищівних ударів улітку 1941 року виключно через те, що готувалася до власного нападу. Оборонних планів радянське командування просто не мало. Офіційні історики РФ досі воюють із цією книжкою.
Чинні апологети радянщини написали цілі гори літератури під загальною назвою «Антисуворов».
Вони гнівно таврують дослідника «фальсифікатором із берегів Темзи». Утім, Суворов як професійний розвідник спирався на величезний масив відкритих даних. Він проаналізував План стратегічного розгортання військ СРСР проти Німеччини від травня 1941 року. Там чітко йшлося про розгром німецьких сил на південь від Дембліна та захоплення територій Східної Пруссії й колишньої Польщі. Червона армія мала вийти на тридцятий день операції на лінію Остроленка – Лодзь – Оппельн – Оломоуц.
Існують також розсекречені документи про формування польових командних пунктів 19 червня 1941 року та стратегічні ігри Генштабу щодо захоплення європейських територій.
Офіційні радянські історики традиційно пояснювали катастрофу червня 1941 року довірливістю Сталіна, браком зброї чи віроломством Третього Рейху. Проте у тверезомислячої людини ці виправдання викликають купу запитань. Сталін не довіряв навіть найближчим родичам, тож як він міг повірити лідеру ворожої держави? Німеччина до 1933 року була скута Версальським договором, тому часу на підготовку мала значно менше за СРСР. Чого варта армія, здатна воювати лише за умови «сподіваного» нападу?
Насправді СРСР на початку 1941 року володів більшою кількістю танків, ніж усі інші країни світу разом узяті. Серед них було понад півтори тисячі новітніх Т-34 і КВ, аналогів яких США чи Британія навіть не проєктували. Радянський Союз мав тотальну перевагу над Luftwaffe в авіації, артилерії та боєприпасах. Суворов стверджує, що радянські війська у фатальну ніч проти 22 червня якраз розгорталися для власного удару, тому опинилися в максимально вразливому становищі.
Важливим фактором трагедії став і вкрай низький моральний дух радянських солдатів.
Люди просто не бажали гинути за злочинну радянську владу. СРСР існував за кримінальними поняттями, які замінили закони, тому й тогочасне суспільство керувалося «понятійною» мораллю. Коли умовний новий лідер «дає тягла» старому ватажкові, кримінальний світ автоматично переходить під його підпорядкування. Саме через таке специфічне сприйняття дійсності в перші пів року війни чотири мільйони червоноармійців здалися в полон. Більшість із них без жодних докорів сумління погодилися служити новому господарю.
Зрештою Гітлер програв війну та наклав на себе наклав наложив на себе руки у бункері. Хоча Радянський Союз переміг, Сталін так і не досяг своєї головної мети – всеєвропейської комуністичної революції. Нежиттєздатний радянський монстр із хворим серцем був приречений, і ми побачили його закономірний крах у серпні 1991 року. Проте вже понад десять років Владімір Путін намагається реанімувати цього історичного мерця.
Ще у 2005 році російський диктатор назвав розпад Радянського Союзу найбільшою геополітичною катастрофою двадцятого століття. Не сталінський терор, не Голодомор, не мільйонні жертви світових воєн чи Голокост, а саме руйнація невільної тоталітарної імперії стала для нього трагедією. Путін уявив себе здатним оживити цей труп. Очевидно, він уже відчуває розчарування, а невдовзі неминуче відчує біль поразки.
Залишити коментар